Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 920/1808/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Сумина постанову та ухвалувід 23.12.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 р. господарського суду Сумської областіу справі№ 920/1808/13 господарського суду Сумської областіза позовомпублічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Сумидоприватної фірми"Ікар ВМЗ Сервіс", м. Сумитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю туристичної агенції "Крамниця бажань" - арбітражний керуючий Корнілов Є.О., м. Сумипровизнання недійсним експертного висновку та призначення незалежної оцінки рухомого майна

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.10.2013 року (суддя - С.О. Миропольський), що винесена у справі № 920/1808/13, публічному акціонерному товариству комерційний банк "Надра" (далі - Позивач, Банк) відмовлено у прийнятті та повернуто разом з додатками позовну заяву до приватної фірми"Ікар ВМЗ Сервіс" (далі - Відповідач, Фірма), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю туристичної агенції "Крамниця бажань" - арбітражного керуючого Корнілов Є.О. (далі - Третя особа, ліквідатор ТОВ), про визнання недійсним експертного висновку та призначення незалежної оцінки рухомого майна.

Не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 29.10.2013 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 29.10.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Сумської області від 29.10.2013 року, так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року і прийняти нове рішення - про прийняття позовної заяви до розгляду та порушити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ч. 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Банку у прийнятті позовної заяви у даній справі, місцевий суд вказав, що порушені в такій заяві питання - про визнання недійсним висновку про оцінку майна боржника - ТОВ, має розглядатись у межах провадження у справі про банкрутство останнього. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник вказав, що апеляційним судом неправомірно були застосовані норми нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ТОВ визнано банкрутом, спірна оцінка проведена та реалізація майна вказаного боржника були здійснені у 2010-2011 роках - до набрання чинності норм вказаної редакції закону. Вимоги ж в позовній заяві не є спором з реалізації майна банкрута, а є лише запереченням висновку про оцінку майна, тому ці вимоги мають розглядатись у позовному порядку.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч приписів норм законодавства.

Так, як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірний експертний висновок з оцінки майна (транспортного засобу, належного ТОВ) був зроблений у 2011 році на замовлення ліквідатора ТОВ -арбітражного керуючого Корнілова Є.О. у межах провадження у справі № 6/54-10 про банкрутство ТОВ (а.с. 85-109). Також, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, ТОВ було визнано банкрутом у вказаній справі постановою господарського суду від 08.07.2010 року (а.с. 11).

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону про банкрутство, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника, а також заперечення та оскарження дій арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора тощо), які пов'язані із виконанням ним повноважень та обов'язків у відповідній справі про банкрутство.

Нормами ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання з 19.01.2013 року внесених в нього змін - далі Закону про банкрутство) передбачено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Отже, оспорюваний Банком висновок про оцінку майна ТОВ був зроблений за результатами оцінки, проведеної на замовлення ліквідатора ТОВ, що виконував свої повноваження та обов'язки відповідно до наведеної норми Закону про банкрутство.

Таким чином, враховуючи, що порядок проведення оцінки майна боржника, що увійшло до складу ліквідаційної маси останнього, врегульований нормами, зокрема, ст. 29 Закону про банкрутство і така оцінка здійснюється у ліквідаційній процедурі у межах справи про банкрутство, спори про оспорювання, заперечення та визнання недійсною висновку про оцінку майна боржника з підстав, передбачених нормами діючого законодавства, та з підстав порушення, у тому числі норм згаданої статті Закону про банкрутство, вирішуються у межах відповідної справи про банкрутство, оскільки такі спори безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в цій справі

У даному випадку Позивач, як встановили суди, пославшись на порушення норм ст. 25 Закону про банкрутство (повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії) та ст.ст. 9, 12, 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оспорює законність висновку проведеної у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство ТОВ оцінки його майна, яке знаходилось у заставі Банку, та просить призначити незалежну оцінку цього ж майна.

Виходячи з викладеного, на думку суду касаційної інстанції, питання правомірності проведеної оцінки та відповідності зробленого висновку з цього приводу та відповідності її нормам Закону про банкрутство має розглядатись у межах відповідної справи про банкрутство саме у зв'язку із вказаними, на думку Банку, порушеннями.

Оспорювання ж Банком правомірності проведеної оцінки майна ТОВ шляхом подання окремого позову із зазначенням в позовній заяві викладених вище порушень та підстав її неправомірності не відповідає належному способу захисту порушеного, на думку Банку, його прав та інтересів, відповідно до норм ст.1, ч. 2 ст. 41 ГПК України та ст.ст. 1, 29 Закону про банкрутство.

Таким чином, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні, правомірного висновку про що дійшов і суд першої інстанцій в оскаржуваній ухвалі, і апеляційний суд - в своїй постанові.

До того ж, як вбачається, нова (незалежна) оцінка майна боржника має призначатись та проводитись також у межах справи про банкрутство такого боржника відповідно до наведених норм законодавства.

Поряд з викладеним, касаційний суд вважає за необхідне виключити, як неправомірне, посилання та застосування апеляційним судом норм Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, у зв'язку із чим зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спірна оцінка проводилась та наступний продаж майна ТОВ відбувся у 2010-2011 роках - після визнання ТОВ банкрутом постановою від 08.07.2010 року у справі № 6/54-10.

Порядок застосування норм Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VІ встановлений, зокрема нормами п. 11 Прикінцевих та перехідних положень останнього.

Згідно приписів цього Закону положення останнього застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Роз'яснення порядку застосування вказаних норм наведено і в п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)".

Так, положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

За таких обставин касаційні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, у зв'язку із чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду (із наведеними виключеннями із її мотивувальної частини) підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 25, 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання з 19.01.2013 р. внесених в нього змін), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VІ) та ст.ст. 62, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. та ухвалу господарського суду Сумської області від 29.10.2013 р. у справі № 920/1808/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 17.04.2014 року.